Виконання зобов’язань за ЗЕД контрактами під час війни в Україні
Не менш важлива тема щодо зобов’язань, які взяли на себе учасники ЗЕД-контрактів довоєнного періоду зобов’язань. Цивільне законодавство встановлює, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язань, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Торгово-промислова палата України засвідчила настання з 24 лютого форс-мажорних обставин у зв’язку з військовою агресією РФ проти України.
Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року також передбачено застосування форс-мажору як підстави для звільнення від відповідальності за умови, що сторона доведе наявність перешкоди та нерозумність прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. У цьому разі йдеться про необхідність ініціювати альтернативне виконання зобов’язання або ж доведення, що альтернативне виконання було неможливим.
Питання застосування форс-мажорних (непереборної сили) обставин як підстави звільнення від відповідальності за невиконання ЗЕД-контрактів, а також підстави для відстрочки виконання зобов’язання набуло особливої актуальності ще після анексії АР Крим і тимчасової окупації територій Донецької та Луганської областей України. Тому сторони зовнішньоекономічних договорів, як правило, включають форс-мажорне застереження про воєнний стан до відповідного договору або ж посилання на загальне застереження Міжнародної торговельної палати 2003 року про форс-мажор.
Крім того, у разі виникнення спору щодо виконання ЗЕД-контракту та наявності арбітражного застереження до нього такий спір розглядатиме комерційний арбітраж. Якщо сторони самостійно не визначили матеріального права, яким має регулюватися відповідний договір, то арбітраж керуватиметься правом держави, в якій сторона, що повинна здійснити вирішальне виконання, має своє місце проживання/знаходження.
По-перше, у контексті договору купівлі-продажу такою стороною є продавець, а щодо договору перевезення — перевізник. Таким чином, якщо агрокомпанія, місце розташування якої зареєстровано в Україні, уклала договір купівлі-продажу насіння соняшнику з нерезидентом, і ними не було самостійно обрано застосовне до договору право, питання щодо наслідків його невиконання регулюватиметься чинним українським законодавством.
По-друге, в умовах воєнного стану в контексті виконання ЗЕД-контрактів аграрії стикаються з двома основними ситуаціями:
- неможливо виконати зобов’язання взагалі (обов’язок взагалі чи оплатити поставку);
- окремі умови договору (строк, спосіб доставки, асортимент, кількість тощо).
У першому випадку йдеться, як правило, про знищення товару (знищення посівів чи сховища, викрадення сільськогосподарської продукції окупантами тощо) або ж про втрату над ним контролю власником (наприклад, посіви чи елеватори розташовані на окупованій території).
У такому разі будуть застосовуватися форс-мажорні обставини, проте вони звільняють від відповідальності, а не від виконання зобов’язання в цілому. Тому варто звернутися до контрагента з пропозицією припинити такий договір узагалі через об’єктивну неможливість його виконати в строк або ж за можливості ініціювати внесення змін до нього в контексті самого товару чи термінів його поставки.
Щодо другого випадку ситуація дещо простіша: сам товар є або найближчим часом буде в наявності, проте продавець не має можливості виконати умови щодо строку чи способу його доставки. Знову ж таки, форс-мажор у поміч, але варто ініціювати переговори щодо внесення змін до договору про строк і спосіб виконання зобов’язання. Наприклад, можливо запропонувати альтернативний варіант доставки товару залізницею або автотранспортом, якщо дозволяє його кількість, проте покладання обов’язку оплати вартості транспортування та страхування товару в дорозі залежить безпосередньо від переговорної сили сторони та попередніх домовленостей.
